І тихо-тихесенько я промовляла: «Сон літньої ночі! Мені тебе жаль!»
«Цього року, мабуть, урожай буде»,— каже Панас.
«Рано ти,— каже батько,— закінчив науку»
«Зажди! — просить хлопчина.— Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!»
«Пізно, Володько,— і додала тим самим легким смішком: — Ех ти, сторож!»